2

Коли настане та мить? Коли моя клітка буде відкрита? Коли моє серце здобуде свободи? Від смуті тієї хворої. Коли моє щастя та спокій В однині знайде стійку волю? І пекло пекуче в неволі Знищує мої мізерні спроби Будувати сади зеленотворчі. Скільки мені ще терпіти? Гадати на зорях мій спокій. Кричати, благати в тихій потворі. Душі де нема світла, любові. Я хочу спокійно прожити, Шукати, любити, як панночка-мила, квітнути безмежно та пишно. Чарівно кохатись, серце ділити, - З душею ріднесею, милою. Скільки вже можна знущатись? Гидотно прискіпливо зубами ціплятись. Пазурями дряпатися, до крові штурхатись. Кохання та повагу благати, калітством займатись.