Вернутся к фанфику

Тиша після грому

12 апреля 2026, 00:00
Після подій Гуркіт світ уже не був таким, як раніше. Земля ще пам’ятала кроки колосальних титанів, а небо — дим і попіл. Мікаса Аккерман стояла на пагорбі, де вітер тихо гойдав траву. В її руках була стара червона шарфина — єдине, що залишилося від Ерен Єгер. — Світ врятований… але я не знаю, чи правильною ціною, — прошепотіла вона. Позаду почувся знайомий голос. — Ти все ще думаєш про нього? Це був Армін Арлерт. Він уже не був тим слабким хлопцем. Його очі бачили занадто багато. — Як можна не думати? — відповіла Мікаса. — Він був… усім. Армін підійшов ближче. — Він зробив свій вибір. І ми зробили свій. На мить запала тиша. Раптом у небі пролетіла птаха. Мікаса підняла голову. Їй здалося, що вона бачить знайомий погляд. — Думаєш, він зараз десь там? — тихо спитала вона. Армін усміхнувся сумно. — Якщо є свобода… він точно її знайшов. Мікаса стиснула шарф сильніше. — Тоді… я спробую жити далі. Вітер піднявся сильніше, і шарф трохи розвіявся, ніби хтось невидимий торкнувся його. І вперше за довгий час Мікаса зробила крок уперед — не назад у минуле, а в майбутнє.
600

Пока нет комментариев. Авторизуйтесь, чтобы оставить свой отзыв первым!